НАЗК роз’яснило правила подання декларацій при звільненні та обліку коштів

НАЗК роз’яснило правила подання декларацій при звільненні та обліку коштів

У відомстві пояснили, які документи потрібно подавати після завершення держслужби. Також уточнено порядок декларування грошових активів і отримання необхідних довідок.

Національне агентство з питань запобігання корупції надало роз’яснення щодо подання декларацій після звільнення з посади та правил відображення грошових активів. Порядок залежить від дати припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Якщо посадовець звільняється під час кампанії декларування і втрачає статус суб’єкта декларування, він має подати кілька документів. Серед них — щорічна декларація за минулий рік, декларація при звільненні (за період від початку року до дати звільнення), а також наступного року — ще одна щорічна декларація з позначкою про припинення діяльності.

Водночас передбачені винятки. Якщо протягом 30 днів після звільнення особа переходить на іншу посаду, яка також передбачає декларування, це не вважається припиненням діяльності. У такому випадку декларацію при звільненні подавати не потрібно. Аналогічне правило діє і при переведенні в межах державної служби.

У НАЗК також нагадали про можливість отримання довідки «Дані для декларації» через електронний кабінет Реєстру декларацій. Документ можна сформувати лише один раз, а його підготовка може тривати до двох днів, тому не варто відкладати цей процес. При цьому в реєстрі податкової іноді може бути відсутня інформація про доходи фізичних осіб-підприємців через особливості подання звітності.

Окремо в агентстві звернули увагу на правила заповнення розділу «Грошові активи». У ньому необхідно вказувати всі кошти, що належать декларанту на кінець звітного періоду: готівку, гроші на рахунках, внески до фінансових установ, позики, а також банківські метали.

Якщо активи зберігаються в іноземній валюті, їх слід зазначати без перерахунку в гривню. Декларуванню підлягають лише ті кошти, сукупна вартість яких перевищує встановлений поріг — 50 прожиткових мінімумів. Розрахунок проводиться окремо для самого декларанта і кожного члена його сім’ї.